„Музейні гостини” в художньо–меморіальному музеї Осмьоркіна


просмотров 372

І це не випадково, адже в цьому році 22 травня виповнюється 150-та річниця з дня перепоховання Т. Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Віктор Шульга народився в 1923 році в Новомиргороді Кіровоградської області в селянській родині. Пройшов дорогами Великої Вітчизняної війни. Мріючи стати художником, після демобілізації вступив до Одеського художнього училища та доля розпорядилася інакше. В 1948 році він змушений був повернутися до Новомиргорода, продовжуючи займатись образотворчим мистецтвом вже самостійно. В той же час він захоплюється журналістикою і більшу частину свого життя працює в районній газеті „Червона зірка”. Людина різнобічних інтересів, він малює, пише статті і поезії, друкується в періодичних виданнях та популярних на той час журналах „Кур’єр Кривбасу”, „Дніпро”, „Жовтень”.

Чимало його віршів присвячені Великому Кобзареві. До кожного з нас Тарас Шевченко приходить по-своєму. До когось — через книгу, до іншого — через твори про нього. „У моє життя Тарас Шевченко увійшов ще з дитячих літ, коли слухав як мої дядьки Іван Карпович та Василь Карпович задушевно співали пісні на його слова. Або коли мати читала напам’ять поетові вірші. Була вона жінкою неписьменною, але мала добру пам’ять, тож і запам’ятовувала те, що читала їй з Кобзаря моя сестра. У такі хвилини у мене перехоплювало подих і я ледь стримувався, щоб не заплакати. А плакати собі не дозволяв, бо щоб то з мене тоді за козак виріс”, — згадував про себе Віктор Андрійович Шульга, журналіст за фахом, художник за покликанням, для якого шевченківська тема була провідною в його творчості.

Перша зустріч В. А. Шульги з шевченківськими місцями відбулася на Черкащині в середині 1960-х років. Побувавши в Кирилівці та Моринцях, відвідавши музей Т. Г. Шевченка, Віктор Андрійович робить багато замальовок пам’ ятних місць, ескізів майбутніх акварелей — „За думою дума роєм вилітає…”, „Думи мої”, „Село Шевченкове”, „Могила Григорія Івановича Шевченка”, „Внук Тараса Шевченка — Терентій Трохимович”. До речі, зустріч саме з цією людиною та з іншими мешканцями села Моринці справила незабутнє враження на все життя художника.

В 1971 році доля подарувала Віктору Андрійовичу другу зустріч з шевченківськими місцями, коли за путівкою Спілки художників України він поїхав у Будинок творчості, що знаходиться в Седневі Чернігівської області. Працювалося йому там з особливим піднесенням, адже куди б не пішов, всюди натрапляв на місця, пов’язані з поетом — саме в Седневі Шевченко написав свою поему „Сова” і багато малював. Там і досі зберігся маєток Івана Лизогуба, з яким поет перебував у дружбі, і коли потрапив у заслання, той висилав йому фарби, папір, пензлі. Збереглася у Седневі й дерев’яна козацька церква, збудована ще в ХVІІ ст. без єдиного цвяха, яку також малював Шевченко для альбому „Живописна Україна”. У 1914 році, за переказами старожилів, ця церква зазнала пошкоджень від удару блискавки, але її відбудували і не останню роль в цьому відіграв якраз малюнок Тараса Шевченка.

Невеличке місто над тихоплинним Сновом стало для Віктора Андрійовича дуже плідним місцем. За невеликий період ним була створена серія акварельних робіт „По Шевченківських місцях”, а це майже півсотні робіт.

Багато композиційних творів присвячує В. А. Шульга долі Тараса Шевченка, знаковим подіям в його житті: „Шевченко в Академії художеств”, „Реве та стогне Дніпр широкий”. А тема заслання змальована автором особливо чуттєво роботами: „Караюсь, мучусь, але не каюсь”, „Шевченко на березі Аральського моря”, „В одній незатишній тюрмі, в степу безкраїм за Уралом…”, „Мов на позорище ведуть…”, „Шевченко солдат”.

У своїх спогадах Віктор Андрійович писав: „Щоб я не планував зробити, з того, що називається роботою серця й розуму, обов’язково подумки раджуся з Тарасом. І це не фанатичне обожнювання, не культ, створений у власній душі, це звичайна потреба, народжена ще в дитинстві. Очевидно, тому, що дух його постійно витав в нашій хаті, що постать ця за своїми масштабами дійсно така, без якої ми позбавляємося чогось справжнього і великого”.

В 2000 році Віктор Андрійович Шульга вважаючи, що мистецтво повинно працювати на естетичне виховання молоді, вирішив передати частину своїх творів навчальним закладам Новомиргорода. Тоді ж до фондів же художньо-меморіального музею О. Осмьоркіна, за сприяння відомої громадської діячки Євгенії Чабаненко, В. Шульга подарував 46 живописних та графічних творів 1960-1999 років, що ілюструють життєвий і творчий шлях великого поета, художника і філософа Тараса Григоровича Шевченка.

Цей мистецький дар став останнім в житті художника, який в тому ж році залишив земне життя. Але ім’я Віктора Шульги продовжується в його віршах, картинах, малюнках, значна частина яких присвячена світочу української культури Тарасу Шевченку.

kr-rada.gov.ua


Добавить комментарий

Новости Кировограда
Кировоград | 18.11.2017

Новости районов

Подшивка

Наши партнеры