Відвали Інгульскої шахти почали ліквідувати


просмотров 736
Інгульська шахта

Минулого тижня у Кіровограді відбулася знакова подія. Інгульська шахта одержала усі акти на введення в експлуатацію пересувного рудосортувального комплексу з переробки відвалів уранових руд. Тобто багаторічні розмови про ліквідацію небезпечних відвалів (вони містять 10-20% промислових руд) почали реалізовуватись на практиці. Проектна потужність комплексу — 100 тис. тонн породи на рік. Враховуючи те, що за 50 років роботи шахти на поверхні накопичилось близько 7 млн. тонн відвалів це не так і багато.

Але наступного року в Кіровограді планується встановити набагато потужніший рудосортувальний комплекс „Алтаіт”, який завершить переробку відвалів Смолінської шахти. Його потужність — 1 млн. тонн породи на рік. З огляду на це, директор Інгульської шахти Р. Агліулін очікує, що до 2020 року на поверхні поблизу обласного центру не залишиться жодного відвалу.

Слід сказати, що переробку рудних відвалів уранових шахт окрім Смоліно й Кіровограда ніде в світі не роблять. Це власна розробка фахівців Східного гірничозбагачувального комбінату, що розташований у Жовтих Водах. На розробку та впровадження цієї технологій комбінат вже витратив 25 млн. грн. Сортування здійснюється таким чином. Екскаватори вантажать забалансову (бідну) руду відвалів у самоскиди, а ті скидають її у бункер. Звідти по кількох транспортерах вона подається на сортувальний комплекс, де спеціальні датчики визначають шматки руди з підвищеним вмістом урану і пневматична гармата відокремлює їх від бідної породи. Промислову руду везуть на СхідГЗК для подальшої переробки, а рештки породи змішують з піском та гранулятором (для затвердіння) і заповнюють цією сумішшю порожнини шахти, що утворилися під землею.

Зважаючи на те, що через рік-два потужність сортувального комплексу досягне мільйона тонн на рік, можна було б очікувати досить багато пилу на виробництві. Причому пилу радіоактивного, який вітром переноситиметься на велику відстань (зауважимо, що окремі будинки найближчого від відвалів населеного пункту Неопалиміки розташовані не далі ніж кілометр). Однак директор шахти запевняє, що цього не відбуватиметься, оскільки і самі відвали, і транспортні шляхи постійно поливають водою. Побувавши на комплексі, ми не побачили там багато пилу. Але незначна кількість пилу таки є. Породу поливають, проте у теплу погоду вона швидко сохне. Можна припустити, що коли потужність комплексу збільшиться вдесятеро, настільки ж більше буде й пилу.

І все ж небезпека не лякає робітників. Директор шахти каже, що у черзі на різні роботи підприємства перебуває близько 500 чоловік. Це враховуючи середню зарплату 3800 грн. і те, що у Кіровограді складно заробити великі гроші в іншому місці. Зараз на сортувальному комплексі, який працює у чотири зміни працює 36 осіб. Зростання обсягів переробки не набагато збільшить кількість працівників, лише до 50.

За словами Р. Агліуліна, середній радіаційний фон біля відвалів становить 14-18 мкР/г (не більше природного). Однак Равіль Мінгаязович не став заперечувати, що окремі шматки породи можуть випромінювати до 200 мкР/г і навіть більше. Він вважає, що це небагато, бо значно нижче граничних меж радіації для урановидобувного виробництва. Взагалі за нинішніми мірками кіровоградський уран є бідним. Потреба його видобутку саме на цьому місці виникла тому, що колишній Радянський Союз вів напружену гонитву із США за першість у ядерних озброєннях. Тепер же у розвиток шахти вкладено дуже багато коштів, щоб закривати виробництво. Адже підземні прохідні роботи просуваються не швидше ніж на 30 м у місяць. За теперішніми даними розвідки родовища, уранової руди в шахті вистачить ще років на 50 років. А може й більше, якщо за цей період розвідають додаткові запаси. Будемо сподіватися, що наступні покоління кіровоградців вже не бачитимуть поблизу шахти немилих для ока рудних відвалів.

В. Ніколаєвський

kirovograd.co.ua


Добавить комментарий

Новости Кировограда
Кировоград | 20.11.2017

Новости районов

Подшивка

Наши партнеры