Тролейбусів у Світловодську відроджусь не водилося. А на таксі до Рембази, Власівки чи, скажем, кладовища розоришся, або не наїздзишся. Тому автобус тут не «додатковий транспорт», а робоча конячка міста, яка тягне на собі все. Довозить туди, куди більше взагалі нічого не ходить: в дачний масив «Аромат», на Лівий берег, у промзону до «Буддеталю». Одні бурчать, що маршрутка знову набита як бочка з оселедцем. Інші мовчки протискуються до виходу за пару зупинок до потрібної — знають, що інакше не вийдуть.
Маршрути, які тримають місто
Точний час по буднях і вихідних міськрада публікує на своїй сторінці. Тут — тільки суть: куди взагалі можна поїхати і на чому.
№11: Аромат — Чайковського
Дачний маршрут. Навесні та влітку — справжня артерія: везе городян з розсадою, відрами та онуками з «Аромату» до Чайковского. У буднів і вихідних — різна логіка розкладу. Не звіритися заздалегідь — означає проторчати півгодини на зупинці, розглядаючи паркани. Машинка зазвичай невелика, місць кіт наплакав, тож у розпал сезону сідати краще на кінцевій, інакше поїдете стоячи.
№2а: Яворницького — Чайковського
Це якщо потрібен центр у всій красі: Яворницького, Героїв України, Грушевського, бульвар Молодіжний — і ось уже Чайковського. Один із найпередбачуваніших маршрутів у місті. Але у години пік біля Молодіжного все одно стоїте на одній нозі, тримаючись одночасно за поручень і чужий рюкзак.
№23: Автостанція — Орбіта
Класика. З’єднує автостанцію з Орбітою, по дорозі чіпляючи ті ж центральні точки — Героїв України, Грушевського. Зручно тим, хто їде з автостанції одразу в спальний район і не хоче пересідати через центр.
№7: Молодіжний — Власівка
Без нього у Власівки просто не було б зв’язку з містом. Їде довше за інші. І ціна, до речі, теж окрема — про це нижче. Вранці та ввечері народу вистачає з запасом. Хочете місце біля вікна — виходьте з дому раніше.
№12: Чайковського — Буддеталь
Робочий маршрут у прямому сенсі слова: розвозить зміни на «Буддеталь» і назад. Розклад тут пляше під заводський графік, а не навпаки — тому й ходить без сюрпризів, рівно до початку і кінця зміни.
№9: Автостанція — кладовище
У цього маршруту своя, особлива місія. У звичайний день їде собі спокійно. А в поминальну суботу чи на велике свято раптом стає найпотрібнішим автобусом міста — черга на зупинці вибудовується ще з ранку.
Ходять містом ще №5 і №24. З ними та сама пісня: актуальний час варто уточнювати на сайті Світловодської міської ради або на персональній сторінці маршруту.
Автопарк: від ветеранів до новачків
Чудес техніки чекати не варто, чого вже там. На лінії досі трудяться ветерани, які скриплять на кожній кочці і явно застали минуле століття. Зрідка трапляються моделі свіжіші. Але кондиціонер — це все ще розкіш, а не стандарт, тут без варіантів.
Влітку в салоні душогубка. Класика жанру: один вимагає відкрити люк, другому тут же «дує в поперек». Кватирку то розчиняють, то зачиняють усю дорогу. І цей спір вічний, як сам маршрут.
А от про низькопідлогові майданчики для візків або для людей з інвалідністю краще взагалі забути. У звичайній «Руті», «Богдані» та їм подібних такого не передбачено. Сходинка біля входу висока і однаково сувора що для людини наввипередки, що для того, хто йде з тростиною чи важкою сумкою. Мріяти не заборонено. А за фактом розраховувати частіше доводиться не на конструкцію автобуса, а на сусіда по салону, який підхопить під лікоть.
Оплата: готівка і дрібниця
Валідаторів і QR-кодів тут як не було, так і немає. Готівка водієві в руки при вході — і крапка. Тому пошук дрібниці в кишені перетворився на справжній міський ритуал. Хтось заздалегідь розкладає монетки по кишеньках. Хтось просить сусіда передати за проїзд до самої кабіни — і передають, нікуди не дітися. А хтось судотом шариться по сумці в пошуках купюри дрібнішої, поки весь салон терпляче, ну або не дуже терпляче, чекає.
З тарифами все простіше. На більшості маршрутів — №2а, №5, №9, №11, №12, №23, №24 — проїзд коштує 15 гривень. Виняток — сімка до Власівки: у межах міста та ж «п’ятнашка», а от далі, за місто, вже 20.
Пільговий проїзд теж нікуди не подівся. Учасники бойових дій, ветерани та інваліди війни, люди з інвалідністю I–III групи, діти з інвалідністю, військовослужбовці, сім’ї загиблих захисників, діти-сироти та діти з багатодітних сімей — зазвичай їдуть безкоштовно або зі знижкою, тільки посвідчення показати водієві. Перевізникам це потім компенсують, тож і дивуватися нічому. А за точним переліком категорій та нюансами краще сходити до міськради або запитати прямо у водія.
Затори біля ринку та Павлівки
А от на ринку та дорогою до Павлівки у години пік водіям доводиться реально крутитися. Маршрутка раптом перетворюється на спритний позашляховик: об’їзд узбіччям, зупинка «не за розкладом», ще один пасажир на борт — і знову в потік. Настрій водія в цей момент вирішує все. Один дочекається людини, що біжить через дорогу. Інший закриє двері за секунду до того. Нічого особистого, просто графік підтискає.
Тривоги і здоровий глузд
Через тривоги рух зупиняють — куди без цього. Водії та пасажири перечікують в укритті, поки не дадуть відбій. Це не примха, а звичайна турбота про безпеку. Дратуватися на затримку сенсу немає. А от стежити за сповіщеннями заздалегідь і закладати час про запас — цілком.
Короткі поради в дорогу
- готуйте дрібницю заздалегідь — водії та пасажири не люблять затримок на касі біля входу;
- у годину пік сідайте ближче до початку маршруту, на кінцевих зупинках шанс зайняти місце вищий;
- на дачний №11 навесні та влітку краще виходити раніше — під кінець дня вільних місць майже не залишається;
- якщо їдете на кладовище в поминальну суботу — закладайте зайві 20–30 хвилин очікування;
- перед виходом з дому перевіряйте зведення щодо повітряних тривог, щоб не застрягти на зупинці даремно.
Повний графік роботи, актуальні ціни та перелік конкретних машин на лінії — БАЗ, «Рута», «Еталон» та інші — дивіться на персональних сторінках кожного автобусного маршруту.
На автобусах — як вдома
Комфорту тут особливо не шукайте. Зате він просто є і довозить, куди потрібно: хоч на Рембазу, хоч на Лівий берег, хоч на дачу. З духотою, пошуком дрібниці та вічним спором про кватирку городяни давно змирилися. Альтернативи все одно небагато.