Метро в Олександрії немає і навряд чи колись буде, тролейбусна мережа охоплює не всі райони, а от автобуси вперто ходять туди, куди більше ніхто не доїжджає. Одинадцятий маршрут якраз із таких: він зв’язує Південний мікрорайон із центром і далі тягнеться в бік Войнівської, забираючи по дорозі і Соборну, і вокзали — залізничний та автовокзал заодно. Для тих, хто живе на Південному і працює де-небудь біля Головпоштамту або їздить на електричку, це, по суті, безальтернативний варіант — маршрутка, звісно, домчить швидше, але й коштує дорожче, а розклад у неї набагато капризніший.
Маршрут і на чому доведеться їхати
Ходить одинадцятий на звичайних міських автобусах — тих самих, у яких на повний зріст розпрямитися виходить хіба що у дітей, а дорослому доводиться злегка пригинатися біля заднього майданчика. Парк змішаний: десь ще бігають бувалі екземпляри, що пам’ятають, здається, ще радянські часи, а десь трапляються машини і свіжіші. Але кондиционер — це, будемо відверті, скоріше виняток, аніж правило, і влітку в години пік салон перетворюється на справжню лазню. Звідси й вічна суперечка біля кватирок: одні вимагають відкрити люки навстіж, інші туляться до скла і просягть закрити, бо «дує». Універсального рішення тут немає — щоразу це маленькі переговори між сусідами по салону.
Зупинки в прямому напрямку (від Щербакова до Войнівської):
Перший відрізок, від Південного до району лікарні та шкіл:
- вул. Щербакова
- магазин
- м/р Південний
- Райбуткумбінат
- Школа №17
- вул. Гагаріна
Далі — через аптеку і поліклініку до вокзалів:
- “150 аптека”
- Стоматполіклініка
- вул. Ярмаркова
- Автовокзал
- Залізничний вокзал
- вул. Захисників України
Центральна частина, най, мабуть, впізнавана для городян:
- вул. Ярмаркова
- пл. Соборна
- пл. Соборна (друга зупинка на площі, не переплутайте сторону)
- “Головпоштамт”
- Прокуратура
- вул. Знам’янська
І фінальний відрізок у бік Войнівської:
- Укрнасоссервіс
- вул. Щорса
- Магазин
- вул. Піонерська
- вул. Тургенєва
- вул. Радянська
- вул. Войнівська
На зворотному шляху автобус загалом повторює ту саму нитку, тільки в дзеркальному порядку, але є кілька зупинок, яких на прямому маршруті не зустрінеш:
- Школа №2
- пл. Героїв Чорнобиля
- “Водоканал”
- “Поліклініка”
- вул. Братська
- вул. Софіївська
- вул. Садова
Тож якщо сідаєте біля Войнівської і їдете назад, будьте готові, що автобус заверне трохи інакше, ніж ішов туди, — це нормально, ви не заблукали.
Усі інші автобуси Олександрії можна знайти на сторінці: Розклад та маршрути автобусів в Олександрії
Розклад і як не запізнитися
У будні одинадцятий працює з 06:50 до 17:57, інтервал руху — приблизно 1 година 15 хвилин. Вихідними перший рейс теж о 06:50, а от останній іде вже о 15:37, і чекати між автобусами доводиться близько 1 години 24 хвилин. Погодьтеся, інтервал не найщедріший, тож якщо рейс от-от піде у вас перед носом — краще пробігтися зайві двадцять метрів, наступного можна прочекати помітно довше, ніж хотілося б.
Оплата і пільги
Тариф по місту — 18 грн, якщо ж маршрут веде в передмістя, ближче до сіл, готуйтеся віддати вже близько 25 грн. Готівка і досі є головним способом розрахуватися: кондуктор або сам водій приймає дріб’язок, і пошук потрібних гривень у кишені — це окремий міський ритуал, знайомий кожному пасажиру. Валідатори подекуди замінили на QR-коди — можна сплатити через банківський додаток, відсканувавши код у салоні, а іноді у водія знаտնся й термінал для картки, хоча розраховувати на це заздалегідь не варто.
Безплатно їдуть пенсіонери за віком, учасники бойових дій та ветерани, члени сімей загиблих захисників, люди з інвалідністю I, II та III груп (причому для першої групи — ще й супроводжувач), діти з інвалідністю, чорнобильці 1 і 2 категорій та низка інших пільгових категорій, передбачених законом. Під час посадки достатньо показати посвідчення — пенсійне, ветеранське або довідку про інвалідність — водієві чи кондуктору, а в окремих випадках може знадобитися оформлений електронний пільговий квиток.
Окремо варто сказати про те, чого в цих автобусах фактично немає — низькопідлогових майданчиків для візків та маломобільних пасажирів. Формально вони передбачаються, а на практиці зустріти такий майданчик у типовому міському Рута чи Богдані — швидше удача, ніж правило. Тож мамам із візками та людям на інвалідних візках доводиться розраховувати на допомогу попутників і водія, а це не завжди швидко і не завжди зручно.
Біль кожного пасажира
Година пік біля мосту через Березівку та в районі центрального ринку — окрема пісня. Водії викручуються як можуть: то об’їжджають затор через сусіднє подвір’я, то просто терпляче стоять, слухаючи, як пасажири за спиною обговорюють, чи встигнуть вони на роботу чи ні. У салоні тим часом розгортається своя драма: хтось просить передати за проїзд, хтось тримається за поручень, стоячи півоберта, бо місць уже не залишилося ще з Південного. Вільне сидіння в таку годину — це маленька перемога, і займати його прийнято мовчки, без зайвих слів подяки вголос, тільки внутрішне.
Не обходиться і без пауз, які сьогодні стали частиною міського життя, — під час повітряної тривоги транспорт на маршруті може зупинятися, і водії дотримуються вказівок відповідних служб. Розумно заздалегідь подивитися, що відбувається в місті, перш ніж виходити на зупинку, — це заощадить і нерви, і час очікування.
Як доїхати до Войнівської
Якщо їдете з Південного в центр уранці — сідайте на найпершій зупинці, біля вул. Щербакова, шанси зайняти місце там помітно вищі, ніж через п’ять зупинок. На Соборній салон зазвичай ґрунтовно розвантажується, тож якщо поїздка довга і хочеться сісти, можна і потерпіти до площі. І тримайте під рукою дріб’язок заздалегідь — шукати його на ходу, поки автобус уже рушає, те ще задоволення.