З центральним транспортом в Олександрії все просто: тролейбус довезек своїми дротами, а от у приватний сектор, до промзони чи на околицю на кшталт Жовтневого та Асфальтного заводу — тільки маршруткою. Автобус № 4 якраз із таких: тягне людей від вокзалу на Перемогу і назад, заїжджаючи в ті двори, куди більше ніхто соватися не хоче.
Куди їде і скільки коштує
Маршрут тримає приватник — ФОП «Міщенко О. А.», плече від кінцевої до кінцевої трохи більше 9 кілометрів. По прямій — дрібниця, хвилин п’ятнадцять. Але є нюанс: біля цього проклятого мосту через Березівку можна простояти хвилин двадцять на рівному місці, якщо пощастило потрапити в годину пік.
Основне:
- Вартість проїзду — 18 гривень (приміський зазвичай дорожчий, близько 25 грн)
- Час роботи — щодня з 06:20 до 18:21
- Інтервал — близько 68 хвилин
Година з гаком — це не «зараз підійде», а «ідіть пішки, якщо поспішаєте». Хто не хоче гадати, краще звірятися з актуальним розкладом та інтервалами руху до виходу з дому, а не стояти потім на зупинці й дзвонити всім підряд із запитанням «а він взагалі сьогодні ходить?».
Зупинки на шляху на Перемогу
Від вокзалу маршрут пірнає в центр: вул. Захисників України, вул. Ярмаркова, площа Соборна. Далі — ринок. Тут водії зазвичай матюкаються про себе, об’їжджаючи стихійників і торговок із сумками на колесах, і якось умудряються протиснутися далі.
Після ринку йдуть:
- Школа № 9
- вул. Гагаріна
- Райпобуткомбінат
- Будинок ветеранів
Потом «за вимогою», УПТС, вул. Чехова — і ось уже м/н Жовтневий, ББФ, кінцева — Асфальтний завод.
Назад їде майже тією самою дорогою, але з крюком: Водоканал, Поліклініка, площа Героїв Чорнобиля, а по дорозі ще й КІРУЕ, ПТУ № 7, завод «Агромаш», вулиця Івана Франка — перш ніж знову вискочити на Захисників України й пригальмувати біля вокзалу.
Усі інші автобуси Олександрії можна знайти на сторінці: Розклад та маршрути автобусів в Олександрії
Що насправді в салоні
Маршрутом ходять звичайні «Рута» чи «Богдан» — ті, в яких на повний зріст не встанеш, навіть якщо дуже хочеться. Низькопідлогових майданчиків для візків чи маломобільних пасажирів тут немає і не передбачається. Влітку в салоні спека, а кондиціонер — це взагалі не про цей автобус. Кватирку відкрити чи люк на даху — вічна суперечка пасажирів, причому кожен упевнений, що правий саме він.
За проїзд традиційно розплачуємося готівкою водієві чи кондуктору. Терміналів майже немає, зрідка зустрічається QR-код для оплати через банк, але валідаторів у звичному розумінні тут не ставили — тож дрібницю на 18 гривень краще мати при собі заздалегідь. Пільговики — пенсіонери, учасники бойових дій, особи з інвалідністю I, II, III груп (для першої групи — з супроводжуючим), діти з інвалідністю, чорнобильці 1 і 2 категорій — їздять безплатно, документ показуєте при посадці.
Під час повітряної тривоги автобус може стати і не рухатися, доки не дадуть відбій. Тож перед виходом варто глянути, що там з обстановкою в місті.
Як доїхати до Перемоги
- Дрібницю готуйте заздалегідь, велику купюру на 18 гривень водій не завжди розміняє з ходу
- У годину пік сідайте ближче до вокзалу чи Соборної — далі сісти шансів майже немає
- Від Жовтневого чи Асфальтного заводу в центр закладайте зайвих хвилин п’ятнадцять на затор біля мосту
- Влітку місце біля вікна вирішує
Автобус № 4 не найшвидший і точно не найкомфортніший у місті, але саме він методично тягає людей між вокзалом і Перемогою. Решта маршрутів — на сайті.