Метро в Олександрії немає і не передбачається. А околиці та села довкола нікуди не подіються — люди там як жили, так і живуть. Хтось біля мосту через Березівку, хтось взагалі за містом, у бік Марто-Іванівки. Трамваїв теж немає. Залишається автобус. І 18/2 тут не «один із варіантів», а по суті єдиний, хто реально доводить від Проліска до цього села — замінити його нічим, хоч трісни.
Куди їде і скільки коштує
Маршрут іде від житломасиву Пролісок до села Марто-Івановка, дорогою прошиваючи майже весь місто наскрізь: центр, площу Соборну, автовокзал, залізничний вокзал. Відстань прилична — 16,82 км, для внутрішньоміського це багато. А от ціна чомусь залишилася міська: 18 гривень.
Працює щодня, з 06:19 до 17:56. Тобто якщо у вас пізня зміна або засиділися в центрі — на цей автобус можете вже не розраховувати, останній рейс іде рано ввечері. Інтервал — година п’ятдесят шість хвилин. Не п’ять хвилин постояв і поїхав, а майже дві години очікування, якщо не підгадати. На лінії два перевізники — ФОП Проквас В.В. та ФОП «Сизов С. А.», і машини у них, чесно кажучи, різного віку та різної вдачі.
Що за машини і чого чекати в салоні
Розкоші не чекайте. Ходять звичайні маршрутки, де навіть у повний зріст не завжди встанеш, а в годину пік і сидячи то пощастить не кожному. Кондиционера, само собою, немає. Влітку в салоні душогубка — і тут починається класика жанру: хтось вимагає відкрити люк, комусь тут же «дує у вухо», і вічна битва за кватирки йде по колу всю дорогу.
З візками чи важкими сумками тут взагалі біда. Низькопідлогових майданчиків на маршруті як таких немає, машини типу Рута чи Богдан ними просто не оснащені. Якщо людина з візком, на милицях чи просто важко дається високий сходинок — розраховувати доводиться на сусідів по салону та терпіння водія, а не на техніку.
З оплатою все по-старому: гроші передають з рук в руки через півсалону, здачу — назад тим же шляхом. Дріб’язок беріть заздалегідь — велику купюру водію краще не совати, наткнетеся як мінімум на важкий погляд, а то й доведеться чекати здачі до наступної зупинки. Де-не-де вже приймають QR-код через банківський додаток замість валідатора, але закладатиметься на це не варто — термінал є далеко не в кожній машині.
Зупинки дорогою на Марто-Іванівку
Від Проліска до вокзалів
- Пролісок
- Професійний ліцей
- Магазин «Фуршет»
- пл. Героїв Чорнобиля
- «Водоканал»
- «Поліклініка»
- вул. Захисників України
- Залізничний вокзал
- Автовокзал
Через центр
- пл. Соборна
- Школа №9
- вул. Гагаріна
- Райбуткуріт
- Будинок ветеранів
- На вимогу
- УПТС
До околиці міста
- На вимогу
- спуск Пожарського
- вул. Жовтнева
- На вимогу
- Розворотне кільце
На Марто-Іванівку
- вул. Лугова
- с. Марто-Івановка
- пров. Східний
- вул. Самохвалова
Зупинки у зворотний бік
Назад маршрут майже дзеркальний, але пара зупинок з’являється лише на шляху назад:
- Школа №17
- «150 аптека»
- Стоматполіклініка
- вул. Ярмаркова
- Готель «Топаз»
- пл. Покровська
І знову трапляються точки «на вимогу» — якщо виходити не на основній, водія треба попередити заздалегідь. Кричати через весь салон в останній момент — погана ідея, не почує.
Усі інші автобуси Олександрії можна знайти на сторінці: Розклад та маршрути автобусів в Олександрії.
Поради тим, хто їде вперше
Тариф стандартний, міський — 18 гривень, хоча дорога довга і йде за межу міста. На інших приміських напрямках ціна зазвичай вища, близько 25 гривень. Так що 18/2 своїм пасажирам ще й пощастило.
Безкоштовно їздять пільговики: пенсіонери за віком, учасники бойових дій та ветерани, члени сімей загиблих захисників, люди з інвалідністю I, II та III груп (для першої групи — ще й супроводжуючий), діти з інвалідністю, чорнобильці 1 та 2 категорії та ще кілька категорій згідно із законом. При посадці просто покажіть документ — пенсійне, ветеранське, довідку про інвалідність. Іноді просять електронний пільговий квиток, але частіше вистачає і папірця.
Сідати краще одразу на Проліску чи біля автовокзалу — там ще є шанс зайняти місце, поки автобус напівпорожній. До площі Соборної та особливо біля мосту через Березівку в годину пік уже не протиснутися — набивається щільно, звичайною справою стає їхати стоячи, тримаючись за що доведеться. Якщо їдете в центр чи на БАМ, виходити раніше сенсу немає, а от тим, хто їде до кінця, в Марто-Іванівку, варто тримати дріб’язок під рукою заздалегідь — шукати її, коли автобус вже під’їжджає до потрібної зупинки, те ще задоволення. І так, кінцева на Проліску ґрунтова — після дощу там можна знатно вимазати взуття, тож у міжсезоння краще одразу закладати пару зайвих хвилин на цей квест.
Про паузи, про які не можна не сказати
Під час повітряної тривоги автобус, як і весь транспорт у місті, може стати посеред рейсу або взагалі не виїхати — це не збій розкладу, а звичайна практика заради безпеки. Якщо поїздка планується заздалегідь, варто звіритися з актуальною інформацією — наприклад, на сайті Олександрійської міськради, де публікують офіційні оголошення та новини міста. Так простіше розрахувати час із запасом і не потрапити халепу.
Як доїхати до Марто-Іванівки без нервів
Автобус № 18/2 — не найчастіший і вже точно не найкомфортніший маршрут у місті. Але факт є факт: він єдиний, хто реально пов’язує Пролісок та весь центр із селом Марто-Івановка. Знаєте, де сідати, тримаєте дріб’язок під рукою і не чекаєте на кондиціонер — поїздка пройде спокійно. А з інтервалом майже у дві години розклад краще звірити заздалегідь, аніж стояти на зупинці та гадати, чи скоро здасться автобус.