Живете в Лелеківці і щоранку прикидаєте на око — встигнете до пар чи ні? Тоді сьомий тролейбус вам уже давно рідний. Тягнеться через півміста: від Державності через центр, мимо Критого ринку та льотної академії — і далі на південь, аж до самого Леківського кладовища. Хтось їде на зміну на Гідросилу, хтось — в універ Винниченка, хтось просто везе бабусю в поліклініку. Без цього маршруту довелося б або пересідати двічі, або топати пішки довше, ніж їхати. Так що да — це не «просто тролейбус», це те, на чому реально тримається південна частина міста.
Факти про маршрут
Ходить щодня, з 06:07 і до 22:49. Інтервал — хвилин сімнадцять, плюс-мінус (залежить від заторів біля мосту через Інгул і від того, скільки машин сьогодні реально вийшло на лінію). Відстань — 17,44 км. Проїзд — 8 гривень. Перевізник — КП «Електротранс». Зв’язує вулицю Державності з Лелеківкою, проходячи через самий центр.
Зупинки у бік Лелеківки
Їх чимало, тому простіше розбити на три відрізки — так зручніше прикинути, скільки ще їхати.
Від Державності до ринку
- Сімейна амбулатория №4
- вул. Державності
- вул. Незалежності
- вул. Леоніда Каденюка
- Ліцей «Науковий»
- Кропивницьке вище професійне училище
- Обласна лікарня
- вул. Євгена Тельнова
- Дендропарк
- Автостанція №2
- Критий ринок
- вул. Княгині Ольги
Найзабитіший шматок шляху — біля Критого ринку та Автостанції №2, туди набивається одразу півсалону, з сумками, візками, усім іншим. Якщо самі з клунками — краще одразу пробиратися до виходу заздалегідь, потім не протиснетеся.
Через центр до академії
- вул. Соборна
- Дитячо-юнацька спортивна школа
- Головпоштамт
- ЦНАП
- Бібліотека ім. Шевченка
- Університет ім. Володимира Винниченка
- Спортивна школа №4
- Завод «Гідросила»
- вул. Варшавська
- вул. Севастопольська
- Українська державна льотна академія
- вул. Авіаційна
- Ліцей «Сокіл»
- вул. Юрія Краснокутського
- Лікарня швидкої медичної допомоги
- пров. Виноградний
- пров. Перемоги
- пров. Мінський
- вул. Будівельників
Тут заходять студенти та робітники з Гідросили, і до восьмої ранку салон уже під зав’язку. Сісти ще реально біля бібліотеки чи біля ЦНАПу. Далі — тільки стоячи, і це не перебільшення.
До Леківського кладовища та кінцевої
- пров. Азовський
- пров. Каспійський
- Леківське кладовище
- вул. Холодноярська (кінцева)
А от тут уже вільно. Основна маса народу виходить раніше, ближче до центру, так що останні зупинки — майже порожній салон і тиша.
Зупинки у зворотний бік
Частина зупинок стоїть на інших стовпах, тому список трохи інший — ті, що збігаються, повторювати не будемо.
Перша половина шляху: вул. Холодноярська, Леківське кладовище, пров. Каспійський, пров. Азовський, вул. Будівельників, пров. Мінський, пров. Перемоги, пров. Виноградний, Лікарня швидкої медичної допомоги, вул. Юрія Краснокутського.
Друга половина шляху: Ліцей «Сокіл», Міський пологовий будинок, Українська державна льотна академія, вул. Севастопольська, вул. Варшавська, Завод «Гідросила», вул. Ельворті, парк «Ковалівський», Университет им. Владимира Винниченко, Лицей им. Тараса Шевченко, Музей искусств, вул. Соборна, вул. Княгині Ольги, Критий ринок, Автостанція №2, Дендропарк, вул. Євгена Тельнова, Обласна лікарня, Аграрний коледж, Торговий центр, вул. Юрія Коваленка, Інноваційна гімназія, вул. Незалежності, вул. Державності (кінцева).
Парк «Ковалівський» на зворотному шляху — хороший орієнтир. Вийшли не там, де планували? Не біда, звідти рукою подати до набережної Інгулу, можна й пішки дійти.
Всі інші тролейбусні маршрути Кропивницького можна знайти на сторінці: Розклад і маршрути тролейбусів у Кропивницькому
Скільки коштує і кому безплатно
Проїзд — 8 гривень. Готівкою водію або кондуктору, картою, телефоном через NFC або транспортною картою — прикладаєте до валідатора, і все. Електронна оплата вже є майже на всіх машинах на лініі, так що монетки шукати по кишенях давно не обов’язково. Підняти тариф до 12 гривень безготівкою та 15 готівкою обговорювали, але за фактом поки не підняли — актуальні цифри простіше дивитися на сайті КП «Електротранс», у застосунку Eway або на сайті міськради.
Безплатно їздять пенсіонери, учасники бойових дій, люди з інвалідності, чорнобильці, ветерани та ще низка категорій — за посвідченням. Діти до 6–7 років теж безплатно. Школьникам і студентам — пільгові місячні проїзні, оформлюються в касі підприємства або прямо у кондуктора. Через це в години пік левова частка пасажирів — пільговики, і місце біля вікна треба буквально ловити з перших зупинок, інакше так і простоїте весь шлях.
Що бісить і що рятує
Валідатор — окрема історія. Стоїш десь у глибині салону, тролейбус от-от рушить на світлофорі біля площі Героїв Майдану, а карта — звісно, в іншій кишені куртки. І тут спрацьовує стара добра схема: передаєш карту чи телефон сусідові поближче, той прикладає, повертає назад — без єдиного зайвого слова. Це вже не послуга навіть, а просто як воно тут заведено.
Влітку — духота, і місце біля вікна ще той квест, особливо на відрізку від ринку до академії, де завжди тиснява. Взимку навпаки: в салоні буває так холодно, що краще триматися ближче до кабіни водія — там хоч трохи тепліше. А ще «рогатий» іноді зіскакує з проводів на повороті — пара секунд, легкий поштовх, водій виходить, поправляє штанги, їдемо далі. Дрібниця, але своя, місцева.
Про повітряні тривоги окремо. У такі хвилини транспорт зупиняється — це правило, не забаганка водія, — і графік може поплисти на пів години, а то й більше. Неприємно, особливо якщо кудись поспішаєте. Але панікувати сенсу немає: рано чи пізно тролейбус довезе, просто трохи пізніше звичайного.
Від амбулаторії й до Холодноярської
Маршрут №7 — не найшвидший спосіб перетнути місто, зате передбачуваний. На ньому тримається половина південної частини: студенти з гуртожитків біля академії, робітники з Гідросили, пільговики, які їдуть до лікарні чи в соцзахист, і просто ті, хто живе в Лелеківці і без цього тролейбуса — нікуди. Не розкіш, а звичка. І, чесно кажучи, в нинішні часи стабільний графік — це вже само по собі немало.