Дев’ятка — це найвірніший спосіб не запізнитися на потяг, якщо затори на мосту через Інгул не перекриють кисень усьому місту. Їде від Державності до вокзалу, попутно чіпляє лікарню, кардіоцентр і автостанцію №2. Знайомий маршрут майже для кожного, хто хоч раз їздив із центру на Ковалівку — або навпаки, поспішав додому з валізою після потяга.
Факти про маршрут
7,8 км, 8 грн за поїздку. Возить КП «Електротранс» — підприємство, на якому, по суті, тримається весь міський електротранспорт.
По буднях перший виходить о 05:47, останній — о 23:18, інтервал близько пів години. У вихідні спиться довше: старт о 06:15, а чекати іноді доводиться понад годину. Тож якщо в суботу зібралися до вокзалу — спершу гляньте розклад, а не сподівайтеся на пам’ять із будніх днів.
Їдемо в бік вокзалу
Від Державності стартуємо спокійно — амбулаторія, зупинка за вимогою, Коваленка. А от біля лікарні починається справжнє пекло: бабусі з візками й пільговики залітають у салон навипередки, так ніби там дають щось безкоштовне. Після кардіоцентру та гімназії народу трохи менше, зате на Хижняка знову набивається — поруч автостанція №2, а отже, валізи, сумки та вічне «посуньтеся, будь ласка».
Далі — Габдрахманова, відділок поліції, Ковалівка. Місцеві, до речі, «Виробниче об’єднання Радій» майже ніколи не називають повністю — просто «Радій», і все одразу зрозуміло. Училищний провулок, Дмитряна — і ось уже вокзал, кінцева.
Усі інші тролейбусні маршрути Кропивницького можна знайти на сторінці: Розклад і маршрути тролейбусів у Кропивницькому
Назад, через ринок
У зворотний бік майже ті самі зупинки, тільки в іншому порядку. Але є шматок, якого в прямому напрямку немає взагалі — з боку Європейського ринку та заводу «Радій»: Академіка Тамма, Каденюка, Незалежності. Їде спокійніше, товктися майже нічим — народ уже розсмоктався по своїх зупинках.
Як платити, щоб не турбувати сусідів
Можна по-старому — готівкою водію чи кондуктору, паперовий квиток. А можна карткою, телефоном чи транспортною карткою до валідатора — елька вже прижилася на багатьох машинах, хоча не на всіх поспіль.
Стоїш у глибині салону — передаєш картку вперед, хтось прикладає, потім кричить «приклав!» через пів салону. Працює майже завжди. Але іноді тролейбус сіпається на світлофорі біля площі Героїв Майдану раніше, ніж ви почуєте цей крик — і доводиться прикладати наново вже на наступній зупинці. Дрібниця, а дратує.
Про підвищення тарифу до 12 грн безготівкою та 15 готівкою розмови були, але поки не ввели. За актуальним стежте на сайті КП «Електротранс», у застосунку Eway або на сайті міськради.
Пільговики та битва за вікно
Пенсіонери, учасники бойових дій, люди з інвалідностю, чорнобильці, ветерани — усі їдуть безкоштовно за посвідченням, діти до 6–7 років теж. Школярі та студенти беруть проїзний у касі або в кондуктора. І от через це в години пік біля вікна яблуку ніде впасти — особливо на відрізку від лікарні до Ковалівки, коли заходять одразу три бабусі з сумками на коліщатках і пів тролейбуса студентів.
Улітку в липневий полудень салон прогрівається так, що запах розігрітого пластику відчувається ще на підході до дверей. Відчинена кватирка — предмет негласної боротьби: хто перший дотягнувся, той і вирішує, дує чи ні.
Тягунки, повороти, штанги
На в’їзді до мосту та біля площі Богдана Хмельницького в години пік усе стає в загальний потік разом із машинами — тут уже не допоможе жоден валідатор. А ще «рогатий» іноді втрачає контакт із проводами на різкому повороті. Зазвичай водій поправляє штанги за хвилину-дві, і їдемо далі.
Коли виє сирена
Якщо почався повітряний сигнал — дев’ятку можна прочекати хоч сорок хвилин, хоч годину. Ніхто заздалегідь не скаже, коли саме вона вийде з депо після скасування. Дратує. Але так чи інакше вона приїде — просто не за розкладом. І це бісить найбільше.
Від Державності до вокзалу на дев’ятці
Не найшвидший маршрут у місті, зате передбачуваний: житло, медицина, навчання, вокзал — усе на одній лінії. Знати б іще, де штовхатися за місце, а де спокійно постояти біля дверей.