Якщо ви живете в селищі Молодіжному або в Никанорівці, то знаєте це відчуття: центр начебто поруч, а дістатися до нього — ціла історія. Ось тут і виручає 116-й. Він тягнеться через половину міста, зв’язуючи західну окраїну зі східною. По дорозі — автовокзал №1, Будинок художника (у народі просто «Художка»), Апеляційний суд. Для тих, хто їде до льотної академії — а її тут усі звуть коротко, «Льотка» — до ліцею «Сокіл» або до поліклініки, маршрут майже незамінний. Особливо якщо своєї машини немає, а йти пішки через усе місто якось не хочеться.
Автобус комунальний, від КП «Електротранс». Машина містка, з валідатором, без біганини кондуктора між рядами. Хоча за схожими напрямками бігають і приватні перевізники — вибір є, було б терпіння стояти на зупинці.
Факти про маршрут
- Маршрут: селище Молодіжне — мікрорайон Никанорівка (і назад)
- Перевізник: КП «Електротранс»
- Вартість проїзду: 10 гривень
- Протяжність: 19,52 км
- Час роботи: щодня з 07:15 до 22:53
- Інтервал у будні: близько 37 хвилин
- Інтервал у вихідні: близько 70 хвилин, тобто майже вдвічі рідше
Цифри орієнтовні. На папері — 37 хвилин. На ділі — як пощастить. Нижче розповімо чому.
Куди саме їде 116-й
Від Молодіжного до Лелеківського кладовища
Стартує автобус у селищі Молодіжне. Перші хвилини — приватний сектор, тиша, пасажирів підбирають по одному-двоє людей на зупинці.
- селище Молодіжне
- вул. Миколи Куліша
- вул. Василя Стефаника
- вул. Тарана
- Лелеківське кладовище (місцеві іноді так і кажуть — «до кладовища доїду і пішки»)
До центру, через льотку та Будинок художника
Далі народу додається. Тягнуться студенти, медики, просто городяни у справах.
- пров. Каспійський
- пров. Азовський
- вул. Будівельників
- пров. Мінський
- пров. Перемоги
- пров. Виноградний
- Лікарня швидкої медичної допомоги
- вул. Юрія Краснокутського
- Ліцей «Сокіл»
- Міський пологовий будинок
- Українська державна льотна академія («Льотка»)
- вул. Василя Нікітіна
- Будинок Художника
- Автостанція №1
А ось і перевірка на міцність. Саме біля вокзалу №1 в автобус набивається стільки людей, що вже не зрозуміло, хто встиг зайти, а хто просто притиснувся ззовні до дверей.
Через центр до Никанорівки
Фінал маршруту — саме серце міста. Музей мистецтв, апеляційний суд, пожежна частина, а далі — у бік Никанорівки.
- вул. Полтавська
- вул. Марії Примаченко
- вул. Євгена Маланюка
- Швейна фабрика
- вул. Велика Перспективна
- вул. Шевченка
- Музей Мистецтв
- Апеляційний суд
- пров. Фортечний
- пров. Поштовий
- Пожежна частина
- пров. Арнаутівський
- вул. Світлани Барабаш
- вул. Айвазовського
- пров. Витязівський
- вул. Бобринецький шлях
- вул. Микитенка
- Будинок культури
- вул. Сергія Хрипунова
- вул. Шкільна
- пров. Нікопольський
- Бібліотека
- вул. Прирічна
Усі інші автобусні маршрути Кропивницького можна знайти на сторінці: Розклад та маршрути автобусів у Кропивницькому
Зворотний шлях: що змінюється
У зворотний бік маршрут майже дзеркальний. Але кілька зупинок відрізняються від прямого напрямку, враховуйте це, якщо повертаєтеся тим самим шляхом.
- Дитячо-юнацька спортивна школа
- Головпоштамт
- ЦНАП
- бул. Студентський
- Ліцей «Нова українська школа»
- вул. Кропивницького
- вул. Авіаційна
- вул. Холодноярська
Решта зупинок повторюють прямий напрямок у зворотному порядку. Заблукати складно — хіба що задрімати й проїхати свою.
Оплата: валідатор чи живі гроші
Оскільки автобус комунальний, платити зручніше карткою або телефоном. Приклав до валідатора — поїхав. Але в годину пік, коли салон набитий ущерть, а автобус уже рушив на світлофорі біля площі Богдана Хмельницького, знайти цей валідатор серед спин і рюкзаків — окремий квест. Досвідчені пасажири прикладають картку заздалегідь, ще стоячи в черзі на посадку, щоб не гаяти секунди всередині салону.
З приватними перевізниками все по-старому. Гроші передаються водієві через увесь салон, з рук у руки, з обов’язковим «передайте, будь ласка» та не менш обов’язковим «а решти не знайдеться?». Працює, але вимагає колективної участі всіх, хто стоїть між вами та кабіною.
Істотну частину пасажирів становлять пільговики — пенсіонери, учасники бойових дій, люди з інвалідністю, чорнобильці, багатодітні сім’ї та ще низка категорій, у яких при собі має бути посвідчення. Пільга діє і для маленьких дітей. Школьникам та студентам доступні проїзні, учнівський обходиться дешевше за загальний, студентський трохи дорожче. Точну вартість краще уточнювати у перевізника безпосередньо. Штраф за проїзд без квитка — 200 гривень, тож валідатор надійніший за забудькуватість.
Оформити проїзний, уточнити тарифи або перевірити, чи не змінилися розцінки, можна на сайті міської ради або безпосередньо у касі перевізника.
Година пік, духота та битва за вікно
Влітку в переповненому автобусі головна валюта — не гривня, а місце біля відкритого вікна. За нього негласно борються всі, хто зайшов раніше за інших. Пощастило сісти з цього боку — тримайтеся міцно, охочих подихати протягом завжди більше, ніж вікон у салоні.
Окрема міська класика — тягнучки на підїзді до мосту через Інгул у години пік. Автобус гальмує. Натовп напирає. Вікна зачинені. Духота. Світлофор змінюється раз, два, три — а ви все там же. Те саме ближче до великих ТРЦ: штурмують двері з таким ентузіазмом, ніби всередині розпродаж, хоча всередині — ще двадцять хвилин штовханини та чужих ліктів.
Одного разу довелося чекати 116-й біля Апеляційного суду майже п’ятдесят хвилин замість звичних тридцяти семи — і це в липневу спеку, коли асфальт плавиться, а тіні поблизу немає взагалі. Стоїшь, обмахуєшся чим доведеться, і розумієш: розклад — річ умовна. У такі хвилини допомагає тільки одне — заздалегідь зазирнути в додаток із трекером і подивитися, де реально застряг ваш автобус, а не ворожити на око.
Коли графік «пливе»
Іноді розклад існує швидше в теорії. Через повітряні тривоги автобуси вимушено зупиняються, інтервали зсуваються в непередбачуваний бік. Сенсу нервувати й свердлити поглядом порожню зупинку немає жодного. Так чи інакше транспорт знову рушить, і ви доїдете — просто із затримкою, яку краще пересидіти спокійно, а не міряти кроками тротуар.
Лайфхаки для тих, хто їздить часто
- Сідайте на маршрут у початкових точках — Молодіжному або біля Никанорівки, там ще є шанс зайняти сидяче місце, а не їхати всю дорогу з чужим ліктем у боці.
- Ближче до вокзалу №1 та центру салон заповнюється вщерть. Можете — вибирайте рейс трохи раніше пікових годин.
- Прикладайте картку до валідатора одразу після посадки, не чекаючи, доки автобус набере швидкість. Так і безпечніше, і швидше.
- Їдете з готівкою — приготуйте гроші заздалегідь, щоб не шукати дріб’язок на ходу, передаючи його через півсалону.
- Біля набережної Інгулу та в центральних кварталах трафік щільніший. Закладайте на дорогу трохи більше часу, ніж показує навігатор.
А як вам взагалі вдається протиснутися до валідатора в годину пік, коли між вами та ним — три сумки та чийсь рюкзак? Діліться своїми лайфхаками — впевнені, у кожного пасажира 116-го є свій секретний прийом.
Від Молодіжного і до Никанорівки на 116-му
Коротше кажучи: маршрут №116 — робоча конячка для тих, хто живе на західній окраїні й хоче потрапити в центр або на схід міста без пересадок. Не найшвидший варіант у годину пік, зате передбачуваний і комунальний — з валідатором, пільгами та без сюрпризів у вигляді відмови приймати картку. Далі вирішувати вам: чекати свої 37 хвилин за розкладом чи ловити момент, коли автобус здасться з-за повороту біля Лелеківського кладовища.